Фотографії з конкурсної роботи за професією Оператор комп'ютерного набору.

РОБОЧЕ МІСЦЕ СЕКРЕТАРЯ

Робоче місце секретаря в приймальні розташовують поруч з кабінетом керівника і таким чином, щоб можна було бачити всіх, хто входить. В приміщенні повинні знаходитися тільки ті речі, які необхідні секретарю та іншим співробітникам безпосередньо в процесі роботи. Меблі для відвідувачів краще розмістити в окремій залі, яка добре провітрюється або обладнана кондиціонером. Більшу частину свого робочого часу секретар проводить в сидячій позі і стомлюється, тому він повинен мати можливість зручно витягнути ноги, вільно вставати з-за столу, міняти позу під час роботи на ПК. Зважуючи на ці обставини, треба підібрати меблі, щоб вони були зручними: письмовий стіл має бути з великою поверхнею (щоб на ньому міг розміститися ПК і ще було місце для роботи над документами), офісний стілець з обертом та можливим регулюванням висоти сидіння. Приміщення повинно бути добре освітленим природнім (сонячним) світлом або штучними світильниками (якщо доводиться працювати до пізньої години, то треба мати настільний світильник). Сидіти за комп’ютером краще паралельно до вікна, щоб запобігти великому контрасту з денним освітленням (якщо сидіти обличчям до вікна) і відблиску денного освітлення на моніторі ПК (якщо сидіти спиною до вікна). Важливим елементом в організації робочого місця секретаря є внутрішня організація відділень столу. Шухляди повинні легко, плавно і безшумно висуватися. Велику шухляду краще пристосувати для вертикального зберігання матеріалів. Останні шухляди можна використовувати для зберігання картотек, малої оргтехніки (степлер, нумератор, диктофон тощо), канцелярських знарядь. Необхідно постійно слідкувати за порядком на робочому столі та в шухлядах. На робочому столі не повинно бути нічого зайвого. Кожний предмет повинен знаходитись на певному місці. Всі матеріали та канцелярські знаряддя повинні бути розташовані в певному порядку, завжди на одних і тих же місцях для того, щоб поступово виробити автоматизм рухів, що знижує втомлюваність, нервову напругу та підвищує продуктивність праці. Слід пам’ятати, що секретар має велику кількість різних технічних засобів, якими користуються співробітники установи: конвертовідкривач, ламінатор, паперознищувальна машина. Їх розташовують таким чином, щоб вони були доступні для їх короткочасного користування, але водночас знаходились під постійним наглядом секретаря. Не слід дозволяти співробітникам користуватися своєю оргтехнікою (диктофоном, термокопіювальним апаратом, ПК), бо це може привести до її руйнування чи розмноження сторонньої інформації.

Короткі відомості про корректурні знаки

Коректу́рні зна́ки — система умовних графічних знаків, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різноманітних помилок в коректурних відбитках. Вони вказують на місце і характер виправлення помилок в тексті або ілюстративному матеріалі. Графічне креслення цих знаків наведені в «СИБИД. ГОСТ 7.62-90 Знаки для разметки оригиналов и исправления корректируемых и пробных оттисков. Общие требования», який набув чинності 1 січня1991 р. і написаний російською мовою на основі радянських стандартів.

Всі коректурні знаки й виправлення чітко пишуть чорними, синіми або фіолетовими чорнилами, але не олівцем. Пояснення до виправлень оформлюють на берегах сторінки.

Види коректурних знаків.

Відповідно до стандарту, коректурні знаки поділяються на ті, що призначені для внесення правок в текстові оригінали і ілюстративні. Крім того, існують такі групи коректурних знаків:

·        знаки заміни, вилучення, вставки;

·        знаки перестановки;

·        знаки зміни пробілів;

·        знаки абзацного відступу;

·        знаки виправлення технічних дефектів набору;

·        знаки шрифтових виділень та змін;

·        знаки відміни внесених попередньо змін.

Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні знаки:

·        зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; — зміни негативу на позитив і навпаки;

·        зміни контрастності;

·        вирівнювання нечітких контурів;

·        видалення окремих деталей ілюстрації;

·        повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут;

·        перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки;

·        зміни розмірів ілюстрації чи її деталей;

·        внесення змін по всій ілюстрації.

Основні правила використання коректурних знаків

Під час редагування авторського чи коректури видавничого оригіналу помилки виправляють за допомогою коректурних знаків. Текст виправлення (заміни чи вставлення), коли він є, зазначають на березі, при цьому коректурний знак із виправленням повторюють на полях (лівому або правому) навпроти рядка з помилкою, де й пишуть текст виправлення справа від коректурного знака.

·        Один коректурний знак повинен стосуватися тільки одного виправлення, а тому графічні позначення знаків потрібно модифікувати. Коли ж однакове виправлення повторюють декілька разів, то можна вказувати коректурний знак один раз та у кружечку поруч зазначити необхідну кількість повторень знака.

·        Додаткові вказівки стосовно видання слід обводити та подавати на берегах поряд із коректурними знаками.

·        У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала відстань між рядками й стовпцями використовують спеціальні лінії, якими з'єднують місце розташування відхилення з продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де уточнюють особливості виправлення.